Коли мова заходить про «барбекю», більшість людей уявляють собі м’ясо, що обсмажується на грилі. Але на американському Півдні барбекю є й інші варіанти. Наприклад, свинина, яку повільно готували протягом кількох годин, допоки вона не розвалиться на шматочки. Подають її виклавши на булочку, политу густим солодкуватим соусом. Зверху можна посипати хрустким салатом із капусти «коул сло».
Ось ця класика і називається barbecue pork або pulled pork, тобто «свинина, знята з кісток/розібрана на волокна». Страва виходить недорогою, ситною і надзвичайно історичною.
Як готують свинину-барбекю
Все починається з вибору правильного шматка м’яса. Потрібен з високим вмістом внутрішньом’язового жиру та сполучної тканини (колагену). Ідеально – взяти свинячу лопатку.
Перед тим, як почати обсмажувати її покривають дуже товстим шаром спецій (цукор, сіль чорний перець, порошок часнику, паприка, насіння зіри, перець чилі). Корочка, що утворюється – обов’язковий елемент страви. Але спочатку змастіть м’ясо ложкою рослинної олії тоді спеції налипатимуть краще.
Способи приготування:
- копчення на відкритому повітрі;
- приготування в духовці чи мультиварці.
Якщо готують у духовці, то викладають м’ясо у товстостінну каструлю. Додайте туди півсклянки яловичого бульйону. Накрийте кришкою і готуйте при температурі 150 ° C 4-6 годин або до тих пір, поки волокна не почнуть легко відокремлюватися виделкою.
За допомогою двох виделок розберіть м’ясо на шматки. При подачі викладіть його гіркою на бріош і полийте соком, що утворився.
Історія свята
День свинини-барбекю створено компанією Sonny’s BBQ у співпраці з Національною радою з свинарства та Національною асоціацією барбекю у США. Їхня мета – популяризація страв зі свинини, у тому числі тих, які можна назвати історичною спадщиною. Святкують його 12 жовтня.
Історичною страву вважають тому, що в її створенні брав участь кожен із народів, що населяють Америку. У корінних народів (індіанців таїно та араваків) задовго до прибуття європейців було «барбакоа». Вони будували підняту над вогнем дерев’яну конструкцію і готували на ній м’ясо на повільному вогнищі так, щоб воно не торкалося полум’я.
Іспанці перейняли сам метод і спочатку називали «барбакоа» саму конструкцію, а не страву. Потім вони привезли свиней, які добре прижилися, харчуючись місцевими жолудями та горіхами.
Фінальний крок на шляху pulled pork зробили африканці, привезені до Америки. Вони почали готувати на барбакоа жорсткі частини свинячих туш із високим вмістом жиру та сполучних тканин. Саме африканці довели до досконалості мистецтво підтримки повільного вогню та розробили унікальні набори спецій для м’яса. Подавали їхню свинину-барбекю на великих святах. Сьогодні ця страва – символ багатокультурної історії країни.
