День дульсе де лече присвячений культовому аргентинському «молочному кремові», який одержують шляхом карамелізації молока та цукру. Виглядає він як карамельна паста, яку можна намазати на хліб. Аргентинці вживають її як окремо, так і у вигляді інгредієнта для інших десертів.
Історія свята
Захід був започаткований у період з 1995 по 1998 рік галузевою організацією CAPIDYA для популяризації продукту та збереження культурної спадщини Аргентини. Святкують його 11 жовтня.
Чим займається CAPIDYA
Аргентинський центр популяризації дульсе де лече (Centro Argentino de Promoción del Dulce de Leche y Afines або скорочено CAPIDYA) – це галузевий центр, що представляє інтереси виробників, переробників молочної продукції та інших пов’язаних з ними структур, задіяних у виробництві продукту.
Крім того, що дульсе де лече популяризують через CAPIDYA, культурна значущість продукту закріплена на державному рівні. У 2002 році уряд Аргентини офіційно включив страву до списку об’єктів культурної та гастрономічної спадщини країни.
Що це за страва
ЇЇ назва буквально перекладається як «молочна цукерка». По нашому це майже іриска.
Готують її шляхом тривалого нагрівання підсолодженого молока. Воно поступово густішає, темнішає і перетворюється на бархатисту масу, яку зручно намазувати на хліб. У процесі нагрівання цукор взаємодіє з молочними білками в результаті чого суміш набуває золотистого відтінку іриски та карамельного смаку. Співвідношення молока до цукру у цьому продукті дорівнює 4:1. Час варіння – 2-3 години.
За легендою, страву «винайшла» служниця, яка підігрівала на плиті молоко з цукром для господарів, та чомусь забула про нього на пару годин. Тобто легенда чутко пояснює як її готують.
Особливість дульсе де лече базується якраз на тривалості приготування. Можна зняти суміш з вогню раніше, коли вона рідка і полити нею бісквіт або млинці. А можна відключити пізніше, коли вона сильно загусне і використовувати як крем або декор для торта.
Відмінності від крему зі згущеного молока
За радянських часів новорічний торт «Наполеон» готували з коржів, які змащували кремом на основі згущеного молока, яке декілька годин відварювали в оригінальній металевій банці, а потім змішували з вершковим маслом.
Кінцевий результат візуально схожий на дульс де лече. Але за смаком і складом це різні продукти, тому що в аргентинському «молочному кремові» немає масла. Тому й смак теж виходить різним. Це робить аргентинський рецепт привабливим для тих матусь, у кого діти полюбляють солодке.
