Національний день салямі започаткували у 2006 році, 7 вересня. Переконані в тому, що це смачне в’ялене м’ясо глибоко недооцінене, мешканки Хенріко (штат Вірджинія), Крістіна та Вірджинія, заснували клуб відданих шанувальників італійської ковбаси та успішно виділили місце у календарі для дня народження свого улюбленого делікатесу.
Характеристики продукту-іменинника
Салямі – це італійська в’ялена ковбаса, що відрізняється щільною текстурою та низьким вмістом вологи. Вона виготовляється шляхом пакування суміші м’яса, жиру та спецій в оболонку що проходить ретельний процес в’ялення, в результаті якого м’ясо стає твердим та ідеально висушеним.
Технічно салямі можна виготовляти з будь-якого м’яса, але італійська традиція твердо віддає перевагу свинині. Сьогодні, коли свинина в Італії цінується як делікатесний інгредієнт, суворі правила вимагають повної прозорості від виробника. Він має чітко вказувати на етикетках такі позначення, як відсотки. Наприклад: «100% чиста свинина».
Крім самого м’яса, характер кожної ковбаси формується місцевими особливостями: регіональні суміші спецій сильно відрізняються і включають все, від дикого фенхелю і тертого мускатного горіха до подрібненого часнику і гострого чорного перцю.
Італійські сорти салямі:
- каччіаторе – буквально «мисливська ковбаска», найменша з усіх, створена для зручного транспортування та швидкого вживання у поході.
- капікола – страва, приготовлена з ароматного м’яса голови та шиї свинини. Вона нарізується тонкими скибочками та ідеально підходить для бутербродів або м’ясних тарілок.
- неаполітано – це ситна свиняча салямі, гостроту якій надають червоний перець та часник, ось чому вона характеризується пікантно-пряним смаком, що добре поєднується з сиром та оливками.
- прошутто – хоч і не є справжньою салямі (це італійська в’ялена шинка), її часто відносять до інших в’ялених м’ясних продуктів через схожий спосіб приготування та використання.
Походження ковбаси
Згідно з легендою, салямі з’явилася в Італії в римську епоху, що, здавалося б, підтверджується її назвою, яка походить від латинських слів «сіль» та «солити». Однак ця історія далека від завершення. Враховуючи спільні традиції виробництва в’ялених ковбас, поширені по всій Європі, багато хто заперечує виняткове право Італії на винахід цього рецепту.
Як подають саламі
В італійських ресторанах відвідувачам пропонується збірна тарілка з найкращими сортами. Ковбаса нарізана так тонко, що її складають у формі квітів. Розкладають нарізку на блюдо і додатково прикрашають горошком, зеленню, маленькими грінками.
Салямі, як узагальнюючий термін
Слово «салямі» відоме кожному. Майже, як термін «ковбаса». Тенденція використовувати його у якості збірної назви для широкого асортименту копчених, в’ялених або інших готових до вживання ковбас пояснюється поєднанням маркетингу та звички.
Історично склалося так, що присвоєння місцевій копченій ковбасі назви «салямі» надавало їй відтінок європейських традицій, ремісничої майстерності чи преміальної якості. Для нашої країни ця тенденція розпочалася у 1990-х і продовжується досі. Але тепер вже не з причини підняття престижу власної продукції, а за звичкою (нащо вигадувати щось нове, якщо старе працює бездоганно).
Крім того, багато видів ковбас промислового виробництва запозичують методи виготовлення від традиційної салямі. В результаті виходить схожий смаковий профіль:
- рубаний фарш (свинина, яловичина або їхня суміш);
- використання характерних для в’ялених ковбас спецій: часнику, чорного перцю, насіння гірчиці;
- характерна циліндрична форма, що передбачає нарізування в холодному вигляді.
Оскільки зовнішній вигляд (темна оболонка, характерна «крапчаста» текстура із вкрапленнями жиру та кругла форма зрізу) ідентичний традиційній салямі, то свідомість людини схильна поєднувати ці продукти під однією назвою.
