Кулінарне свято курки каччіаторе пов’язане з історичними італійськими стравами. Сама назва перекладається як «курка мисливця» (cacciatore у перекладі з італійської означає «мисливець», а вираз alla cacciatore – «по-мисливськи»).
Звідси виникають два трактування страви:
- це їжа, яку готували для мисливця, щоб він міг перекусити, коли зголодніє;
- це дичина, яку готував мисливець на лісовому багатті (тому курка – це не домашній птах, а фазан чи інша дичина, яку він вполював).
Проте технологія приготування курки каччіаторе свідчіть, що варіанти могли поєднуватися. М’ясо потрібно довго томити на середньому або малому вогні, що більше властиво жорсткому м’ясу лісового птаха, якого господиня готує у домашній печі. Попереднє його обсмажування допомагає розкрити насичений смак, а додавання вина або бульйону дозволяє курці ввібрати аромати підливи зі сковороди.
Червона чи біла версія
Сьогодні багато хто уявляє собі «курку каччіаторе» як м’ясо у густому насиченому томатному соусі. Але до того, як Колумб відкрив Америку у Європі не було помідорів, тому старовинна версія страви – біла. Так готували її в Тоскані – тушкували у білому вині з додаванням часнику, пряних трав (наприклад, розмарину та шавлії) та лісових грибів.
Червона версія родом із Південної Італії. Кулінари на півдні країни першими почали додавати в соус подрібнені томати, болгарський перець та чилі. Так з’явився яскраво-червоний варіант страви. Сьогодні він більш поширений, ніж білий варіант.
Історія свята
День курки каччіаторе, який відзначають 15 жовтня, – це типове свято, створене соцмережами з метою покуштувати цю ароматну італійську дичину. А відсутність автора зовсім не заважає приготувати курку на вечерю.
