Хоча вівсянка вважається корисною для здоров’я їжею, яка заслужила на створення свята на її честь, Всесвітній день каші заснований благодійною організацією Mary’s Meals для того, щоб збирати кошти на харчування дітей з країн, що розвиваються.
Перший захід було проведено у 2009 році. Тепер його щороку повторюють 10 жовтня. Серед країн, де працює організація – Гаїті, М’янма, Індія, Кенія, Замбія, Ліберія та Таїланд. Тут організація щодня годує понад 300 тисяч дітей.
Овес: їжа для бідних
Більшість своєї історії овес вважався «їжею на випадок голоду». Він ріс на полях поряд з іншими злаками, як бур’ян. Переробляти його, очищаючи від лушпиння, було складно. Тому люди не надто прагнули культивувати цей дикий злак спеціально через його смак або інші властивості.
Проте освоюючи північні регіони люди усвідомили, що тут не росте пшениця через клімат. Тому овес перетворився на підмогу для поселян. Він був морозостійким та здатним виживати на непривітному кам’янистому грунті. Так до XVI століття у Великій Британії овес став повсякденною їжею ченців і селян.
Від «просто злаку» до супер-каші
XIX століття ознаменувалося в історії злаку важливою трансформацією. Досягнення в технології помелу спростили видалення лушпиння, в результаті чого вийшов більш тонкий овес, що швидко готується. Так вівсяна каша стала їжею промислових робітників.
У 1863 році американський підприємець Фердинанд Шумахер заснував компанію German Mills American Oatmeal Company в Акроні, штат Огайо, започаткувавши масове виробництво вівсянки. Перетворитися із просто сніданку на супер корисну кашу вівсу допоміг новий прорив.
Дослідження 1960-х років пов’язали бета-глюкан, розчинну клітковину, якої багато в цьому злакові, зі зниженням рівня холестерину. А холестерин, як відомо, вважався на той час одним із головних факторів, що впливають на розвиток інфаркту та інших серцево-судинних хвороб. Це дало поштовх до ідеї щоденного вживання вівсяної каші, як таких собі профілактичних ліків.
Від кухні до освіти
Сьогодні компанія Mary’s Meals постачає вівсянку до більш ніж 16 країн світу. Там вона стала не лише харчуванням.
Загальновідомо, що у слабо розвинених країнах важко змусити дітей вчитися. Хтось допомагає батькам у господарстві, а хтось не має грошей на шкільне приладдя. Хтось з батьків вважає навчання даремно витраченим часом, який можна було б використати інакше. Але той факт, що дітей у школі нагодують гарячим обідом, стимулює родичів до того, щоб відправляти дитину на навчання.
Відзначаючи Всесвітній день вівсянки, ми шануємо не тільки злак, а й зв’язок між харчуванням, благодійністю та освітою. Свято нагадує, що звичайна тарілка вівсянки живить тіло, а також розвиває розум і сприяє покращенню рівня освіченості людей в різних країнах.
